Музей – це так званий схрон, де відбувається діалог минулого з сьогоденням, де людина стоїть в центрі і є посередником передачі інформації від епохи до епохи, маючи унікальні індивідуальні знання, цінності, сенси, життєвий досвід. А відвідувач музею – це суб’єкт, який пересичений благами цивілізації, в пошуку самоти приходить в музей, щоб знайти відповіді на питання, що цікавлять, поміркувати, пройти через “музейну рефлексію”. Причому в музеї зараз відбувається не монолог (як в 20 столітті) і навіть не діалог, а полілог: спілкування артефакту з відвідувачем, спілкування куратора з відвідувачем і спілкування між відвідувачами. Якщо в ХХ столітті спостерігався так званий Музейний бум, то зараз ми стаємо свідками спаду інтересу до музеїв, їх запустіння і поступового забуття. Так з чим це пов’язано?
Перша причина – В нашому місті останнім часом з’являються усі нові і нові музеї, більш того, міська рада планує відкривати ще. Але що ж відбувається з тими, що вже відкриті? Велика різноманітність пам’яток і місць культурного дозвілля, поширення інноваційних технологій, відкритість інформації примушує музеї боротися за своїх відвідувачів. Відвідувачі XXI століття пред’являють до музею високі вимоги, приходять підготовленими, чекають нових вражень і інтерактивності.
На жаль, виходячи з перенасиченості інформаційного фону, фрагментарності сприйняття, відвідувач стає пасивним спостерігачем, а не активним учасником процесу або критиком. Не підіймаються теми популяризації музеїв, немає активних дій з боку міської влади, немає різноманітності проведення екскурсій. Необхідно здійснювати культурний відбір, зберігати цінності попередніх поколінь, відшукуючи при цьому нові інструменти і технології (рекламні прийоми і технічні досягнення). Так, наприклад, Американський музей природної історії пропонує батькам більше п’ятнадцяти різних інтерактивних освітніх програм і екскурсій для дітей різного віку.
Друга причина – це одноманітність музеїв. Тільки О. Полю вже відкрито 3 культурні куточки (а планується відкривати ще і нові). Відбувається розсіювання уваги відвідувачів, особливо для тих, хто задається метою відвідування певних експонатів або знайомство з певною епохою. Було б доцільно сконцентрувати відвідувачів на одному місці, при цьому урізноманітнити варіанти екскурсій і програм. При цьому необхідно заохочувати появу нових видів музею, які б відрізнялися поданням інформації, діалогом з відвідувачем, не відсікали увагу до схожих соціальних інститутів (музеї сучасного мистецтва, арт-галереї, творчі музеї, арт-квартири або квартири-музеї). Також підтримка розвитку сфери віртуальних музеїв, створення 3д турів.
Третя причина – це плачевний стан нинішніх музеїв. Відсутність зацікавленості в їх розвитку, гонитва за створенням нових однотипних. Адже реставрація і підтримка тільки Дніпровського історичного музею вимагає чималих дотацій. А люди, які працюють в музеях (у більшості) роблять все автоматично, як універсальні солдати – екскурсія, наукова робота, виставка, екскурсія, наукова робота… Закостенілість музейних працівників і неготовність до змін і стрімкого розвитку технологій є однією з підоснов цієї причини. Не стався ще перехід з так званого advertisement на advertainment. Якщо в Києві притягуються молоді амбітні співробітники, відкриваються PR відділи, розвивають соціальні мережі, створюють аудіогіди і інше, то Дніпро сильно відстає в цьому.
Стосовно плачевного стану – ще у березні цього року була організована прес-конференція, на якій розповіли, що музеї знаходяться під загрозою руйнування. Три з чотирьох залів Дніпровського музею знаходяться в аварійному стані, обвалюється стеля. Сама будівля історичного музею не переживала ніякої реконструкції з моменту його відкриття в 1974 -1975 роках. При цьому вже порахована вартість такого проекту – близько 270 тис. грн. Інший приклад – це музей “Літературне Придніпров’я”, якому понад 200 років. 20 років тому після трьох рейдерських захоплень будинок був відкритий, правда без завершених робіт. Тоді було проведено ряд ремонтних робіт і обробні роботи. Відсутність ремонту з моменту відкриття в 1998 році привела його в передаварійний стан. Тече дах – на горищі стоїть близько 30 відер і тазів. Не зроблена вимощення – і будівля промокає і знизу. По проектному плану 2013 року, який застарів, було прописано 15 млн грн на ремонт цих будівель. На протиаварійні роботи в “Літературному Придніпров’ї” потрібно 1,2 млн грн. А по будинку-музею Блаватськой тільки проводяться експертні роботи і очікується велика сума.
Як ми бачимо, над багатьом варто подумати, притягнути увагу міської влади, надати громадському розголосу насущні проблеми, об’єднатися і розглянути можливість громадської допомоги.
По проектному плану 2013 року, який застарів, було прописано 15 млн грн на ремонт цих будівель. На протиаварійні роботи в “Літературному Придніпров’ї” потрібні 1,2 млн грн А по будинку-музею Блаватской тільки проводяться експертні роботи і очікується велика сума.
Адже сьогодні будь-який житель міста може зайти на сайт Прозорро і побачити, на що виділяються кошти з бюджету міською владою. Так чому ж немає можливості виділити необхідну суму на ремонт і модернізацію вже існуючих музеїв, коли вже директори цих музеїв вимушені збирати прес-конференції і випрошувати увагу і засоби на збереження історії – а це набагато важливіше для жителів міста, чим створення нових музеїв. І тоді наш Дніпровський музей знову відповідатиме статусу національного, повернеться популярність музеїв, потягнуться нові відвідувачі. Адже це наша спадщина, так давайте її берегти і зберігати.
